Растреніна Ольга та Микола

Ольга Растреніна народилася в м. Київ у 1905 р. Її дитинство припало на доволі складний період історії. Може, саме це й зробило з маленької дівчинки співчутливу та милосердну людину. У 1925 р. в Ольги та її чоловіка Геннадія народився син Микола. Подружжя тяжко працювало, щоб прогодувати себе й дитину. Коли почалася німецько-радянська війна, чоловіка призвали на фронт.

Від 1937 р. з ними у квартирі мешкала сім’я Локштанових. Григорія в 1937 р. було репресовано, а його дружина Марія залишилася з донькою Зоєю. Тож на початок окупації квартиру ділили між собою дві родини без чоловіків.

29 вересня 1941 р. Марія Локштанова не підкорилася наказові нацистів: узявши із собою дівчинку, на місяць утекла до своєї подруги в іншу частину міста. Проте вже 30 жовтня повернулася до квартири Растреніних. Ольга, розуміючи складність ситуації, разом із сином почала готувати для Марії та Зої сховок. Найзручнішим місцем для цього виявився підвал сусіднього будинку – на той час безлюдного. Доки Микола майстрував замок на двері, Ольга шукала непотріб, щоб замаскувати сховище. Після того як усе було зроблено, Растреніни принесли з дому матраци, теплі речі й обговорили, коли і як передаватимуть їжу. Їм на допомогу прийшла сім’я Козловських. Так дві небайдужі родини врятували матір і доньку Локштанових, які переховувались там аж до вигнання з м. Київ нацистів.

Після війни Марія Локштанова пішла працювати на один із заводів столиці України, а її дочка Зоя Локштанова закінчила тут-таки, в м. Київ, технікум, після чого трудилася на топографічній фабриці. Вийшла заміж, народила двох синів.

Микола, як і його батько Геннадій, пішов воювати. Повернувся з двома орденами Слави й одразу влаштувався на завод «Промбуддеталь».

Ольга Растреніна після війни стала прасувальницею в одному з банно-пральних комбінатів міста.

У 1988 р. матері й синові Растреніним було присвоєно звання «Праведник Бабиного Яру», а в 1999 р. – «Праведник народів світу». На жаль, Ользі Растреніній обидва вони дісталися вже посмертно.